Пройшло пару років

Пройшло пару років.  Згадую цей час як суцільний екстрім. З другого боку був звязок з землею.  Спокій. Спостерігання за птахами, експерименти, грядки, зірки над головою.

Якби кращі умови та розміщення то можна жити. Треба жити!

Підсумок

Отже, дякую всім читачам за увагу. Дуже радий якщо комусь сподобалися мої записи.

Ви мабуть зауважили, що я вже довгий час нічого не писав до блогу? Просто я повернувся до міста. Особисто я виявився не готовим до подальшого життя на дачі. Можу тепер зробити висновки:

Потрібно забезпечити достатній для себе комфорт. Я цього так і не зробив. Потрібно було утеплити стіни, доробити підлогу, зробити гараж, огорожу, каналізацію, душ та підігрів води.

2. Природа мене дуже розслабляє і я погано починаю вести бізнес, віддаляюся від людей.

3. Вирішив остатлчно що це місце мені не до вподоби.

4. Погане сполучення з містом.

5. Один чоловік ще якось може тут жити, але якщо заводити сім'ю, то треба шукати кращого розташування.

Може ще є щось але вже не памятаю. Це основні висновки які я зробив для себе.

В блозі напевно писати вже не буду щоб лишити тему чистою.

Ще раз дякую усім за увагу :-)

Published with Blogger-droid v2.0.9

Зима

Останні новини: була зима, зимою було -20 - 30 - досить холодно. Обігрівач не справлявся, дрова теж. Рекордні суми за електрику. Все. В цьому році вже обов'язково зроблю утеплення стін пінопластом. :) Таке було враження що зі всіх вікон дує. А потім і фундамент промерз. Треба буде утепляти його теж.

А ще в мене щось оселилося на стриху. Підозрюю щура. Хоча я його не бачив, але шарудить на всю хату, а сусіди казали що в них вони завелися.  Ще один сусід казав що мабуть перед холодною зимою вони прилізли, бо раніше їх не було.

Цієї зими замерзла колонка. Топив сніг.

Коротше кажучи все замерзло. :)

Плетиво

До альтанки потрібно щось додати щоб трохи її закрити від вітру та очей.

З сухих горіхових палок що вже були зробив тинок, нарвав кропиви та лисячого хвоста і зробив циновки, мати, чи як воно ше  там називається.

Дрова

Зима не за горами. Потрохи заготовляю дрова. Добре б для цього якусь пилу мати, а так дуже важко. Колоти то ше пів біди а от розпилювати на підйомні куски дуже важко.

Дрова беру на місці з обрізаних дерев. Сусіди теж запрошують їхні обрубки використати.

Колоті дрова заношу до хати і складаю на п’єцу. Все-таки від нього хата найшвидше і найбільше нагрівається. А враховуючи що лякають подорожчанням електрики то думаю шо вигідно буде і купувати їх.

Гарні сонячні дні... Добре б ремонт доробити... Фігню грошей на осб потрібно, а їх ніяк нема... доробив чорнову підлогу так щоб можна було більш-менш комфортно з нею жити і чекаю на фінанси.

Те саме з утепленням. Поки що роблю загату з поліетиленової плівки і листя, а як будуть гроші куплю пінопласт.

Зібрав стіл. Бо зауважив що сидячи за столом легше шось робити по господарству ніж сидячи на підлозі - легше встати :)

Сусіди за рік вибудували величезний (порівняно з іншими будівлями) будинок. З весни знесли старий і вибудували свою фортецю. Навіть встигли накрити крівлею. Серйозні чуваки...

Ізя

Минулого місяця біля дверей магазину знайшов котеня. Запухше, замерзле, голодне. Постійно мявкало. А який був запах з писка... На вулиці зранку був заморозок, напевно в малого була важка ніч.

Взяв його до себе в магазин, дав їсти. Проспало весь день періодично вилазячи понявкати і поїсти. Деякі покупці посміхалися і гладили мале, а деякі сердито косилися. Вирішив взяти його до себе, оскільки якраз з’явились миші. Назвав його ніжно - Ізя (скорочено від езотерик), бо знайшов його під дверима езотеричного центру.

Котик виявився культурним. Я йому наготував пластиковий бокс з піском, але йому було комфортніше у відрі з піском. - Ну нічого - нехай буде так, - подумав я, і відро лишилося в хаті.

З досвіду тепер бачу правильність котячого закону: не буває замкнених дверей - буває надто тихе "няв". Цей закон стосується до всього. В мене дуже рідко вистачає терпіння слухати його   вперте нявчання. Хоча я й вважаю себе терпеливим. В нього просто якісь нотки в голосі торкають. Це і прохання і плач. Буває просто сум, буває радість. Чомусь котів мені легше розуміти ніж собак. Хоча й з ними можна спілкуватись...

Дуже радий що з собакою вони не сваряться. Принаймні котеня терпить, а дора свої почуття проявляє ніжніше (два попередні коти її не витерпіли і пішли гайту).

Виводжу його гуляти кожного дня. Воно сидить десь гріється на осінньому сонці, видивляється мишей, а потім лізе десь в кущі що я його не знайду. Після того як я хвилин 10 бігаю і кличу його, воно вирішує що вже можна вилізти і озивається тихим "мяв".