Пересипання

Завжди дивувався як люди можуть спати до 12 години і довше... Це ж половина світлового дня проходить - а потім жаліються що часу бракує... Та й як можна спати коли світло каже що вже можна починати все що давно хочеш зробити, те що не доробив вчора чи те що спланував. Можливо сучасні люди дійсно такі хворі що вони повинні відсипатися цілими днями, але чому ж тоді не пробувати лікуватись, чому не впорядкувати свій день, чому не виїхати за місто... Якщо втомились від робочого тижня - то нащо така робота що забирає весь час і вихідні і псує здоровя. Загадка... Ще варіант що це подібно до наркотику, до солодкого - тоді лікувати їх треба, хоч не хоч. Дати смак чогось кращого... Але як якщо вони не хочуть...

Ще варіант забрати мякі ліжка - щоб спали на твердому - тоді довго спати не виходить... :) Або напитись на ніч...

Я от стаю - одразу за ноут - пошту перевіряти, потім псові їсти роблю, випускаю на вулицю, а потім шось роблю по хаті - от зараз камін прагну доробити... Потім шось їсти зробити смачного - ну як тут довго спати, якщо навколо стільки цікавого...

Хіба може комусь не цікаво жити?

Хіба можливо ще про щось мріяти?

Дуже приємно виглядає. Тепер правда пес трохи траву потоптав і ями нарив... Треба відгородити газони. У центрі місце для багаття.

Метелики

Аллея (вулиця на якій я живу, ну чим не "райські кущі"? :) )

Трохи квітів

Моя сусідка:

Підсніжники за хатою

Домашні тварини

Фасад

Полювання

Гості

Місце для творчості. Ніяк руки не доходять квітник зробити. Є пару квітів але ще цілісно не виглядає.

Зима

І цим всім я милуюся щодня... Хіба можливо ще про щось мріяти? (Крім краєвидів, гір, озера... :) )

Сонце світить у вікно моєї чорної душі... :)

Знову світить у вікно сонце. Зовсім як весняне. Надворі +5. Скоро новий рік... Знову все переповнює радість, що аж пече всередині...

Тепер впевнений що подібне відчувають і інші створіння і рослини теж... За хатою вже вилізли з-під землі до теплого сонця підсніжники і інші рослини. Все після жорстокого холоду відчуває тепло і світло і воно не може там далі сидіти... Навіть земля і та після холоду розбухає, підіймається, робиться пухкою... Мабуть і вона відчуває...

Лише в місті все як і завжди... Брудні калюжі на асфальті, лід, злі, обтраскані машинами пішоходи, асфальт, асфальт, асфальт і вихлопні гази... Я вже реально відчуваю запах кожної окремої машини... Не запах - сморід, від котрого швидко починає боліти голова. А машин сотні... Що ж відчувають собаки у яких нюх сильніший... А малі діти? З їхнім чистим організмом...

Ну його це місто, з його проблемами. Повернемось до саду...

Ось пролісок вилазить...

Купа вже зелені на горбках з південної сторони

А ось це не впевнений, але здається гіацинти, чи як вони там називаються

Просто на пару хвилин затриматись і відчути весну... Не в місті, а в тиші, на природі... Відчути те що рухає всі живі істоти з-під землі до світла...

Щастя від мікро весни

Температура піднімається вище нуля, світить сонце, капає вода...
Сиджу і тащуся біля вікна - співає й танцює щаслива душа...

Сиджу біля вікна і чомусь так весь день класно що аж не можу... Морози закінчились, на вулиці тепло і мабуть це відчуваю так... Можливо щось подібне відчувають рослини коли морози проходять і тому так тішаться і лізуть з під снігу до сонця і тепла...

За вікном тихо, гарно, спокійно, весело... Сонце, сніг, вітер грає каплями що течуть з дахів дачних будинків і виблискують у променях сонця...

Моя хата у саду

Я усе своє життя мріяв про життя на природі. Декілька років тому я матеріалізував мрію про хатинку у гарному місці у селі... Але про це я напишу згодом. Там я так і не оселився, оскільки погано промріяв інші моменти...

Опишу наступну оселю.

Отримав хатинку дачного типу поблизу міста. Запущені дачі і не та

к далеко житлові будинки плюс погане сполучення з центром міста... Одразу був налаштований на гірше. Та все було чудово. З самого початку вставив нові найдешевші двері та замовив і вставив вікна (хотів такі щоб відкривались в різні боки, щоб всередину можна було встановити грати, так мені здалось найкраще),встановив грати. Завіз манатки і живу.

Вода поруч (десь 30 метрів від хати колонка з мутною рідиною, котра після відстоювання досить непогана). Купив бак на 80 літрів. Поставив його на холодильник, котрий ніколи не вмикаю, приробив кран і маю водопровід. Воду ношу відрами. Більше половини баку навіть не набирав. Принесу відро (взимку два) і достатньо. Умивальником донедавна слугувала звичайна пластмасова миска та недавно зробив апгрейд - випиляв у кухонній стінці (шафі горизонтально розпиленій на висоті 80 см, але з тими самими шафками) круглий отвір під миску (взяв більшу) куди і вставив раковину (цю ж миску з діркою). Під миску відро щоб виносити "відпрацьовану" воду. Не визначився ще з місцем для септика та свердловини - тому намагаюсь не засмічувати землю. По тій же причині не користуюсь побутовою хімією. Посуд мию глиною, содою, кипятком.

Ще є піч чи просто плита на дрова.

Була зруйнована злодіями, котрі колись вкрали у

попередніх власників бляти та інші чавунні речі. Купив ці всі речі. Взяв глину і цеглу. Тяп-ляп і готово. Працює. Тяга добра. В планах зробити ще якийсь плагін, бо гріє лише кухню. Хочу також в кімнаті ще камін зробити...
Поруч дорога по якій часто їздять мешканці будинків розташованих далі, тож зимою не замете. Ділянка не огороджена - це мінус, бо цікавих та непрошених гостей не люблю. Психологічно відокремив територію мотузкою, щоб людина могла зупинитись і думати чи "переступати" чи ні межі приватної власності. Більшість сусідів звичайно просто цікаві і у них совість мабуть спрацьовує - не бачив щоб хтось заходив. На вході у кооператив великі ворота - теж добре. Принаймні машиною грати не видеруть :). Перелізти легко та й дірок у сіті повно - але то треба ще шукати...

Електрики спочатку не мав - світив свічками, йшов спати рано. Телефон заряджав від машини. Ноутбук теж. Переговори з електромережами наштовхнулись на камінь у вигляді 30 000 грн. Обїхав. Провів електрику від іншого кооперативу. Тарифи дорожчі ніж у місті та жити можна. 40 коп за кВт. Хоча зимою дорого... :)

Про життя. Жив класно. У хаті досить непогано, хоча сирувато. Все ржавіє. Але навколо ні душі... Не кажучи про шум міста, вихлопні гази та корки. Ніяких жеків, сам собі хазяїн. Навіть звук падаючих ябок уночі не міг зіпсувати мені насолоду райського життя... Поки не прийшла зима.

Зима. Тої зими морози вдарили ох які негарні. Ну... просто не був я готовий до них (не подумав, винуватий). Довелось після велих боїв віддати

ворогові кухню, котра тепер іскриться-виблискує крижинками льоду на стінах, коли вмикається світло, а самому сховатись за завісою котру повісив у проємі до кімнати (на двері так і не розжився). Опалював електрообігрівачем, котрий жер багато електрики та спалював мій дорогоцінний кисень, причому бажаної температури так і не отримував і доводилось спати у пуховому спальнику котрий додатково обігрівався лежачим на ногах котом. Ще взяв економні електропанелі котрі споживають шось 80 ват. Та стіни швидше холодили ніж вон и нагрівали. Мій ноутбук і то більше грів... В результаті платив як за обігрів чотирикімнатної квартири. Якось перезимував. Хух. Це було круто!

Вирішив швидко будувати щось тепліше.

Почав пробувати щось робити з глиною.

Соломи нема. Брав що було - косив траву. Виявилось що то не так просто розминати цю глину. І що після її змішування з водою вона легшою не робиться. Після тривалого намагання утовщити стіну будиночка, котра мала плавно перетікати у нове творіння відмовився від цієї справи. Це не з моїм дитячим підходом. Тут треба бетономішалку чи коня і працівників. Плюс машину глини і соломи. Тоді можна щось робити... Або закотити рукави і пахати. Але це я на жаль невмію, то ж взявся думати.

Є глинобит! Води не треба - тягаєш і трамбуєш - те що треба! Після того як стіна висотою з півтори метри почала нахилятись загрожуючи впасти, зрозумів що треба витрачатись на дошки для опалубки а не використовувати "те що є". Грошей нема так що "стоп робота"...

Вже думав про загату з листя, але зима на носі - треба щось серйозне. Взявся за пінопласт. Добрі люди мені подарували трохи цього чудового матеріалу, але його чомусь вистачило лише на 1/4 північної стіни :(. Грошей далі нема... Знайшов де дешевше. Домовився... Чекаю... Тук-тук. Зима на порозі! Упс...

Поки сильних морозів нема. Маю електричний конвектор що не палить повітря і має регулятор температури. Економніший за той. Поки що тримаюсь в межах 10-16 градусів і 200-400 грн.

Краще б було дровами, та тоді спати треба на кухні. Та й на дрова назбирати ще теж треба. Або назбирати дрова. Пробував. Пиляти довго руками. Бензопила здохла. Таскати далеко. Відремонтував машину - впав сніг. Не встиг. Хоча ще можна до цієї теми повернутись. Зараз думаю про камін у кімнаті...

Домашні тварини. Миші в принципі культурні. Нічого майже не

псували, лише трохи заважали своїм шарудінням. Мені. Коту пофіг. Потім правда увійшов в роль. Але то ще треба його до хати затягнути... Деколи приносив мені їх до хати - розумний був, знав що бізнес погано йде, думав допомогти з харчуванням. Раз навіть щура приніс. Половину. Коли я відмовився він не дуже засмутився і доїв полядвицю.

Слизняки! Оце головний шкідник в хаті. Вони повзають всюди і не знаєш що з ними робити. І ніхто їх не їсть крім їжаків котрих я

випустив як вони стали трохи самостійними і котрі без слова подяки

накивали пятами у кущі... Єдине що я придумав проти слизняків це

збирати їх і депортувати з хати на вулицю. Але мабуть вони якось нелегально перетинали кордон бо у хаті їх чомусь не меншало і ці гігантські слизькі створіння з фільмів жахів (усі погані іншопланетяни виділяють слиз і блистять не просто так) отруювали щодня вітання з рідними стінами моєї оселі. Поки не прийшла зима і вони не перейшли в підпілля. Буквально.

Перший кіт швидко зрозумів що в хаті "цього самого" робити не можна і вмів голосно кричати вночі так що я прокидався і біг швидше відкривати двері щоб його випустити поки не сталось біди. Другий кіт попри усю мою "науку" втихаря підкладав бомбочки з хімічною зброєю, регулярно виселявся з хати...

Пес. Мати пса це класно. Завжди мріяв. Потребує уваги. В першу чергу це жива істота. Тому не знаю чого більше клопоту чи користі. Зате не скучно приходити кожного разу і перевіряти що цього разу зїджено. Літом закривав на веранді. Потім в хаті. Після того як розумна собачка "прочитала" пару книжок, став блокувати доступ у "читальний зал".

далі буде.

Чоботи

В господарстві поселенця дуже стануть в пригоді легкі чоботи з пінистої резини чи як воно називається ( ще з цього матеріалу робляться різноманітні шльопанці) котрі продаються на кожному базарі. Всередині вони мають войлочну вставку. В них можна ходити і по сильному болоту і дощу і снігу. А вкладка переться.

Колись люди жили гірше(?) але були здорові і сильні а зараз рівень життя набагато кращий та хворіють більше.

Колись люди жили гірше(?) але були здорові і сильні а зараз рівень життя набагато кращий та хворіють більше.

Ні блага цивілізації ні сучасна медицина ні науковий прогрес не є критеріями здоровя людини. Спілкування з природою, перебування в природньому для людини середовищі існування робить людину сильною і здоровою. Здорова природна проста їжа. Життя без хімії. Без шуму та пилу. Чиста вода та повітря - ось що потрібно людині а не телевізори та багатоповерхові квартири...

Чистота

Нас з дитинства привчали до чистоти. Лікарі вбили нам голову казочки про страшних зубатих вірусів, мікробів і бактерій. І тепер ми пожинаємо плоди цього.

Вже давно в пресі час від часу пролітають статті про шкоду від миючих засобів, та результати різних досліджень. Тому не буду розказувати а просто наголошу: не так страшні мікроби як та хімія, котра залишається на тарілках. Колись у моїй сімї мили посуд содою і гарячою водою і нормально жили і не хворіли а ще раніше взагалі мили ЛИШЕ гарячою водою! І все було добре. Тому задумайтесь! Навіщо платити більше? І грошей і свого здоровя...

ПС. Навіяно результатами дослідження згідно якого виявилось що більше хворіють ті люди у сімях котрих з дитинства був культ чистоти...

Наміри

Часто я почуваю себе оттакою рибкою у акваріумі - заточеним у неволі і змушеним лише мріяти про волю... Хотів би бути зараз там, але змушений чи працювати чи просто немає можливості через дурні умовності чи тримає щось в середині - як от вийти зустріти сонце зранку... Кличуть гори, мандри... Дика природа без натяку на людей...

Нас часто зупиняють страхи - малі, нікчемні... Хотілось би погуляти під дожчем - але ж промокну... Став би зранку і вийшов на вулицю помилуватись - але ж я не висплюсь, а в ліжку так добре - страх втраченого задоволення...

Скільки всього є що ми відкладаємо на потім не наважуючись це зробити зараз, чогось очікуючи, боячись... Боїмося втілювати нові ідеї, боїмося відчути щось нове, щось змінити у житті... Завтра... З понеділка... На наступний місяць... Колись... Все далі і далі і наші сталеві наміри породжені нашою непохитною волею перетворюються у рожеві мрії а потім і зовсім зникають...

Не дай їм померти!!!