Часто я почуваю себе оттакою рибкою у акваріумі - заточеним у неволі і змушеним лише мріяти про волю... Хотів би бути зараз там, але змушений чи працювати чи просто немає можливості через дурні умовності чи тримає щось в середині - як от вийти зустріти сонце зранку... Кличуть гори, мандри... Дика природа без натяку на людей...Нас часто зупиняють страхи - малі, нікчемні... Хотілось би погуляти під дожчем - але ж промокну... Став би зранку і вийшов на вулицю помилуватись - але ж я не висплюсь, а в ліжку так добре - страх втраченого задоволення...
Скільки всього є що ми відкладаємо на потім не наважуючись це зробити зараз, чогось очікуючи, боячись... Боїмося втілювати нові ідеї, боїмося відчути щось нове, щось змінити у житті... Завтра... З понеділка... На наступний місяць... Колись... Все далі і далі і наші сталеві наміри породжені нашою непохитною волею перетворюються у рожеві мрії а потім і зовсім зникають...
Не дай їм померти!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар