понеділок, 21 березня 2011 р.

Жити на природі: важко чи легко

Жити на природі багато хто хоче, але все одно - погляди різні. Хтось бачить що на природі потрібно пахати і пахати, а хтось бачить що навпаки...

Наведу декілька цитат від людей що переїхали з міста на природу:

"Когда прошлой зимой мы, сидя в киевской квартире, размышляли и планировали, как будем жить здесь, мы даже не подозревали, что все будет наоборот.


Точнее муж предполагал, благодаря своему сельскому детству, а я – дитя асфальта и бетона, думала только о гармонии с природой, закатах, рассветах и пении птиц. Село… Как много в этом слове. Это труд, тяжелый физический труд. Но не настолько тяжелый, чтобы с ним не справиться. Самое ужасное в селе – ручной труд, что забирает много личного времени. Например, надо ежедневно колоть дрова. Правильно, когда дрова рубят в течение лета. Мы не успели. Заготавливаем сейчас. В принципе, наколоть дрова на суточное потребление занимает минут двадцать. Но если попадется лиственница или акация, то эта процедура может растянуться на час.

Я никогда раньше не думала, что приготовить еду в печи или на грубее, занимает столько времени. Казалось бы, что тут такого? Есть туристическое прошлое, с огнем управляться умею. Еда, приготовленная на огне, ни с чем не сравнится. Но готовить безумно долго. На банальную жареную картошку уходить часа полтора-два. Поэтому мы купили таганок и газовый баллон.

Как мне казалось, к переезду готовились основательно. Еще в Киеве купили морозильную камеру на 270 л. Но как оказалось, скоро ее не будет хватать. Во-первых, из-за собак. На сегодняшний день собачье мясо занимает три полки. Четыре остается нам. С появлением еще одной собаки нам придется сократить место для наших продуктов. Уже задумываюсь о морозильном ларе.

Продукты мы закупаем 1 раз в месяц. Я сюда не включаю хлеб, разные специи и соусы, крупы, которые можно купить в местном магазине. Некоторые продукты не купишь даже в райцентре. Речь идет о деликатесах, экзотических специях и зелени. Если зимой в райцентре можно найти тепличные помидоры и огурцы, то кинза и базилик относятся к разряду дефицита. Такую зелень приходится возить из Киева. Невозможно купить здесь красную и черную икру. Накануне Нового года этот вопрос стоял особенно остро. Ну, хочется себя побаловать икоркой хотя бы раз в год. Не видела в продаже и живой рыбы. А очень хочется запечь судачка или щучку.

Достаточно много денег ушло на хозяйственные инструменты: гвозди, топоры, электропровод, розетки, выключатели. Основательно потратились также на разную утварь: ведра, тазы, балии, цепь для собаки, трос для колодца и прочее. Это на первый взгляд кажется, что если ведро стоит до 20 грн, то это мелочи. А на выходе, по моим расчетам, на все эти хоз. нужды вышло в районе $800.

Большую часть времени занимает работа на придомовой территории. Надо было освободить сараи от ненужного хлама, провести везде свет, утеплить погреб. Имеющийся у нас погреб нас не устраивает – слишком он маленький. Придется строить еще один погреб. Очень не хватает бани. Когда я бывала в России (Вологодская область), то обратила внимание, что там в каждом втором дворе стоит баня. В Украине – это редкость.

Погода в селе воспринимается совершенно иначе. Я и в Киеве была метеочувствительна, а здесь особенно. Я очень остро стала реагировать на изменения погоды. Причем, малейшие. Барометром мне служат кошки. К похолоданию они лезут на печь, к потеплению валяются на полу. Пока еще не выяснила, что они делают к дождю.

Не могу смириться с постоянным мусором от дров. Мыть полы приходится почти каждый день. Выметать мусор несколько раз в день. Может, я придумаю какую-нибудь корзину для дров, чтоб было меньше мусора.

Когда живешь в городе, очень часто не знаешь своих соседей по лестничной площадке. Здесь тебя знают все. И местные очень навязчивые и беспардонные. Они любят приходить в гости без предупреждения. Если стемнело, а в доме горит свет, но никто не открывает, это для них не означает, что ты никого не хочешь видеть сейчас. Стучать будут до победного конца. А был случай, когда лезли через забор. Потому что никто не открыл калитку. Пришлось сделать агрессивное выражение лица и «культурно» объяснить, что гостей не ждем.
А еще местные очень любят сплетничать ввиду своего скудоумия. Жить им скучно, и самое лучшее развлечение – сплетни. Сплетничают об односельчанах, ну про приезжих что-то придумать, так сам Бог велел! Сочиняют откровенную чушь.

Здесь все вопросы решаются за пляшку. Даже если нанимаешь на работу человека за деньги, после выплаты заработанной суммы, все равно надо дать бонусную пляшку или деньги на нее. Иначе в следующий раз на работу не наймутся. Главное – таких работников не угощать. Сделал дело – гуляй смело!"

а ось коментар до цього:

"Не знаю почему у вас там все так тяжело, я сама дитя асфальта и бетона, но прекрасно вписываюсь в природу и живу встречая рассветы и провожая закаты, любуясь звездами и облаками...
Готовлю в основном только на печке...очень быстро и удобно. Греется вода в тазу, стоит кастрюля с обедом, в печке - 15 минут и готов хлеб, и еще ставлю варить овощи типа свеклы или фасоль, то что долго варится...приспособитесь...если у вас вообще есть на это данные. Я обожаю свою печку, и забросила газовую камфорку уже давно...на печке и в печке все так вкусно..а какая картошка в духовке...а рыба в той же духовке, просто в фольге...чудо...
Магазина у нас нет...так что хлеб тоже приходится самим...и мы тоже закупаем продукты раз в месяц.
но морозильной камеры нет..кормим трех псов чапи...2 мешка хватает на месяц...
Дрова держим и носим со двора в большом тазу...никакого мусора...
насчет местных..то это дааа..но к нам уже на второй год никто не ходит..и не только к нам, а даже не смеют по улице пройти мимо дома...мои собаки нас охраняют отлично..всех отвадили, ну а кто по делу, то только скажешь, тихо и пожалуйста человек заходит...но собака всегда начеку...особенно сука, сидит следит, вдруг что не так тут же среагирует...я ее подобрала умирающую от голода...хозяева бросили умирать на цепи...2 месяца выдержала...пока мы ее не нашли..
."

І від себе:
Мені теж на природі ДУЖЕ легко. Те що важко - те до чого ще не звик. Важко, наприклад, воду гріти зимою щоб помитися, але зараз вже звик, в туалет на вулицю ходити... І все мабуть :) В хаті є електрика, дров не треба. Плантація в мене маленька, і то я по мінімуму на ній працюю - більше дикі рослини збираю, а як щось саджу - то не доглядаю - воно само нормально росте...

пʼятниця, 18 березня 2011 р.

Весна прийшла, болото принесла...

Зійшов сніг, повилазили підсніжники, а в мене проблема за проблемою...

Грунт піднявся і поки була низька температура - неможливо було відкрити ворота. Ставив машину перед воротами. Розтопилося все - перед воротами таке болото утворилося...

Взяв лопату - поки мягке трохи розчистив, на розгоні можна проїхати... Проїхав до будинку, здаю назад щоб розвернутись - хоба!... Кола поїхали і розвернуло машину посеред вузької дороги і тепер ні туди і ні сюди... :) Клас!

Трохи посовався туди-сюди і пішов до хати бо стемніло. Думаю - на другий день вилізу.

На другий день треба було терміново їхати, я завчасно вийшов - провозився з машиною годину поки не сів на пузо і не спізнився... Знову кинув її в обіймах землі...

Аж приїхав сусід з товаришем - спробували троє - не йде - сидить міцно... Ні штовхається ні тягнеться. Сусід близько живе - поїхав за лебідкою ручною. Ше з годину троє покрутились але врешті машина стала на путь істинний...

На цьому історія не закінчилася, бо треба було ше ями позасипати ті шо ми понаривали (я змашиною, я, і я з сусідом). А тоді взяв плити якими доріжки в саду прокладені і частково закидав ними "найгірші" місця. Фух!

Але ше пару днів не виїздив - чекав коли ще трохи підсохне...


Ось таке-то життя на своїй землі!

понеділок, 14 березня 2011 р.

Весняний настрій


Дивишся у вікно і відчуваєш спокій і вмиротворення. А ще енергію. Все росте, пробуджується... Навколо всюди зелень... І життєдайна волога (чи болото :) )

Ворота вже відкопав і вони знову відкриваються, бо після того як лід зійшов, піднялася земля.

Бігав сьогодні з мискою по городу, збирав "овочі" на обід - кропиву, зірочник, снить, яснотку...

А ще птахи прилетіли і виспівують пісень...



Ще про урожай 2011

До речі ще про урожай 2011. Вже кульбабу знайшов. І снить.

Вже точно весна...

Вже точно весна, бо вчора прийшовши додому побачив на підлозі маленького слизнячка...

субота, 12 березня 2011 р.

Зірочник

Сьогодні вже віджив зірочник (мокрець) від морозів - збирав урожай. Як салат... Ням-ням. :)





пʼятниця, 11 березня 2011 р.

Їжачки

Літом сусід мені якось сказав що біля нас їжаки живуть. "- Класно", кажу, "- будуть мишей ловити..." Я навіть і не думав що швидко так близько з ними познайомлюсь...

Одного ранку, коли я був на вулиці, мене закликав сусід, каже: "-Їжаки тут, йди подивись". Дивлюсь - там малесеньке-малесеньке тільце ледве рухається, ще сліпе. Поряд ще одне лежить не рухається. Поблизу найшли їхнє гніздо в заваленій землею старій поржавілій залізній бочці і ще трьох їжачків. Вього пятеро, двоє мертві. Літали мухи і на лапках було багато їх яєць. Мабуть їх мама, котру чи налякали чи машина переїхала не повернулася і вони в пошуках їжі і тепла полізли на вулицю, хоча ще надто маліі вже знесилені. Ми їх вичистили та вигодували. Вони ще не вміли навіть самостійно їсти. Молоко (сухе, розбавлене водою, бо звичайне їм не можна - надто жирне) вони не пили, але коли я макнув у нього палець і запхнув їм до рота - почали його обсмоктувати. Купили шприца і ним без голки годували.

Жили в картонному ящику, біля слабкої батареї, бо потребують тепла. Потрохи вони підросли і почали вже постійно прогризати стінки ящика - тоді й випустили.

А ось те що від них лишилося мені на згадку (крім какашок :) )



От такі в них величезні лаписька, але тим не менше це не заважає їм скручуватися в клубок і ховати їх у середину...




Весна і харчування

От і весна... Радість яка... Сніг топиться потрохи, дні довшають, знову тягнуться до сонця рослинки (як і всю зиму під час теплих днів, але тепер вже з надією на благополучне життя :) )
Знайшовши вільні від снігу ділянки землі, ви можете зупинитися і пошукати свіжі весняні вітаміни. В мене вже росте кропива, яснотка, суниця... Був ше зірочник, але останні морози його вбили - чекаю поки відросте (а росте він досить швидко).

Поки що їв лише кропиву. Мало її, зате молоденька і солодка. Просто зриваю пучки зелені, мну між пальцями і їм. На зупу то вже треба трохи полазити, але воно того вартує. Все одно краще ніж купувати щось зелене на хімічному заводі, який називається супермаркетом...

А можна ше тушити і робити котлетки... Тушити це просто, а котлетки - вариться каша, наприклад пшенична, додається рублена кропива, попередньо залита окропом на 2-3 хв, вимішується з олією та сіллю, та викладається на пательню. Все просто.

Ось вона
Щойно з під снігу.







А це яснотка. Теж їстівна.

Ну а це відома усім суниця. Чай наприклад вітамінний робити можна.

А ще в лісі є малина. Листя ще нема, зато з стебел виходить смачний чай. Як з рожі на смак. І дає колір. Головне не сплутати стебла з мертвими. В мертвих вже нічого нема. А в цих під корою зелені вітаміни сидять :)

субота, 5 березня 2011 р.

Перевірка часом

Тепер, після того як пройшло майже два роки в цьому будиночку, підводжу підсумки.

Жити тут мені сподобалось. Були свої плюси і свої мінуси, звичайно. Все в принципі чудово, нема таких проблем, яких не можна б було вирішити чи витерпіти (наприклад шум залізної дороги, яка далеко, але яку всетаки чути вночі)... Або краще я все випишу.

Шум залізної дороги вночі, вокзалу (3,5км!) (вночі просто дуже тихо і тому далеко чути)
Болото весною і осінню
Слабий рельєф
Надто закритий простір, захаращений кущами та деревами
Сусіди-дачники влітку
Ворота іноді примерзають намертво взимку
З подвір'я вкрали мій металобрухт (подвір'я не обгороджене, виявив, коли шукав ломика щоб відкрити примерзлі намертво ворота)
Туалет на вулиці
Мишки та слизняки
З самого початку турбувало питання безпеки, було страшно. Потім звик. Пару днів тому почав бавитись в одну забавку з страшними мотивами, знов почав переживати :)Принаймні незручно. Коли біля тебе живуть люди, навіть якщо не так вже й багато - все-таки спокійніше.


Можна експериментувати як заманеться
Вирощувати свої овочі та фрукти
Чисте повітря
Мало людей
Відчуваєш природу
пташки співають
Тиша
Зелень
Спокій
Місце для машини
Можна полити дровами
Можна жити незалежно від цивілізації
На стриху можна сушити трави, зберігати багато речей
Собаці є де бігати
Можна сидіти на вулиці, загаряти на травичці, обливатись і ходити босим.

В принципі на вулицю взимку я майже не потикався. Літом теж в основному вдома сидів. Але часто багато часу і на вулиці проводив. Суперово зранку на сонечку грітися, чи лопатою махати. А які вночі зорі... Давно я на них не дивився... Лише тепер, коли туалет на вулиці - постійно ними милуюсь... :)

І ніби на околиці живу і ліс близько а до лісу ходжу лише по одному маршруту - не цікаво. Все одно більше подобається кудись заїхати і там гуляти. І побігати нема де. Всюди собаки... В місті і то краще - там просторіше трохи - дачі надто тиснуть.

Підсумок. Експеримент пройшов вдало. Жити на природі я можу. Але будинок краще мати або подалі від міста, або щоб навколо жили люди (нормальні, без сміття, бруду ітд, однодумці одним словом.) На селі трохи буде по іншому - магазин далі і до міста далеко. Але я ще не готовий. Як варіант - жити в місті і виїздити на село на якийсь час (смішно, але всі так і роблять:) )