Квіти

Дуже хочу щоб по всій моїй території саду росли квіти, були прокладені доріжки і місця відпочинку. Почав чистити квітники. Раніше ше мабуть не звик до саду, але тепер в уяві вже трішки шось вимальовується і можу цим оперувати.

Квіти хочу садити клумбами, щоб постійно щось цвіло у будь-яку пору року. Огородити потрібно буде якимись галузочками щоб виглядало пристойно і собака не псула. На клумби і грядки переселю.

Паркан

Вирішив нарешті зайнятися парканом. Зупинився на живоплоті з граба. Виявилося навколо хати батьків садили такий, мама бачила і мені то розповіла. Пролізти неможливо - між деревами 15 см! Їду коли буде гарна погода чистити ліс від загущення. :)

Яблука

Кожного дня падає дощ і кожного дня падають яблука. Треба з них щось почати робити бо шкода. Продавати якось не цікаво - краще зроблю собі сушку, сік чи варення на зиму.

Щириця

На днях їздив на екскурсію. Межи іншим знайшов біля озера щирицю звичайну. Просто повитягував з землі декілька рослинок, загорнув в листя хріну і так привіз до Львова. Вдома поставив у воду, а зранку посадив у землю, біля лободи. Амарант взагалі значить той що не вмирає - кажуть рослина не вяне декілька місяців, може вона не прийнялась, а такий бадьорий вигляд має через цю свою властивість - життя покаже.

Нижче фото одного з видів амаранту який ви напевне зустрічали, а ще є така ж рослина як і на першому фото тільки бурячкового кольору.

Пише що на смак як шпинат - отже в мене вже друга дика шпинатна рослина. :)




Трішки про нього з вікіпедії:

Распространение и экология

Амарант происходит из Южной Америки, где растёт наибольшее количество его видов, разновидностей и форм. Оттуда он был завезён в Северную Америку, Индию и другие места. Вторичным центром формообразования стали Северная Индия и Китай, где в настоящее время обитает множество видов амаранта.

Испанцы завезли семена амаранта в Европу, где его стали выращивать вначале как декоративное растение, а с XVIII века — возделывать как крупяную и кормовую культуру; при этом виды амаранта часто переопылялись, теряли ценные свойства и засоряли плодородные земли.

В России амарант появился во второй половине XIX века и сразу стал считаться злостнымсорняком.

Значение и применение

Амарант в течение 8 тысяч лет был одной из основных зерновых культур Южной Америки и Мексики («пшеница ацтеков», «хлеб инков»), наряду с бобами и кукурузой. После испанского завоевания Америки эта культура была забыта. В Азии амарант популярен среди горных племён Индии, Пакистана, Непала и Китая как зерновая и овощная культура. Зёрна амаранта содержат до 16 % белка, 5—6 % жира, 55—62 % крахмала, пектины, микро- и макроэлементы. По содержанию лизина белок амаранта в два раза превосходит белок пшеницы. Основу жира составляют ненасыщенные жирные кислоты (олеиновая, линолевая, линоленовая); липидная фракция содержит до 10 % сквалена. Продукты из зерна амаранта вкусом и ароматом напоминают орехи; они очень питательны. Более половины белков амаранта составляют альбумины и глобулины со сбалансированным аминокислотным составом. Для крахмала амаранта характерна повышенная набухаемость, вязкость и желатинизация. Его применяют в производстве кисломолочных продуктов, кондитерских изделий, пива и в других технологиях. В листьях и стеблях амаранта обнаружено 18 стеролов. Листья содержат также витамины (В, С, Е), белки, углеводы, флавоноиды (кверцетин, трефолин, рутин), большое количество минеральных веществ. На рынках Северной и Южной Америки, Китая и стран Юго-Восточной Азии можно встретить более 30 наименований продуктов из амаранта:вермишель, макароны, чипсы, бисквиты, кексы, вафли, напитки, детское питание. Натуральные пигменты из кожуры семян придают соусам и напиткам красивый тёмный цвет и приятный вкус. Молодые листья амаранта похожи на шпинат и используются в свежем виде и для приготовления горячих блюд. В пищу используют также и высушенные листья.

Амарант имеет значение как кормовая культура — многие культурные виды годятся на зерно, выпас, зелёную подкормку и силос. Зерно амаранта — ценный корм для домашней птицы.Крупный рогатый скот и свиньи хорошо поедают зелень и силос. Силос, приготовленный из амаранта, имеет приятный яблочный запах.

Для здоровья очень полезны проростки амаранта. Проращивать его надо, регулярно, смачивая водой, чтобы он не высыхал, но имел достаточный доступ к воздуху. Проростки амаранта рекомендуются, в частности, при онкологических заболеваниях.В качестве декоративных растений культивируются четыре вида амаранта. Три из них относятся к цветочно-декоративным: амарант метельчатый (А. paniculatus), амарант печальный (A. hypochondriacus), и амарант хвостатый (A. caudatus). Один вид — амарант трёхцветный (A. tricolor) — относится к лиственно-декоративным.

В народной медицине амарант может быть интересен как источник получения биологически активных веществ — амарантина, рутина,каротиноидов.

Амарант созревает через 4-5 недель после посева, а в защищённом грунте может давать урожай круглый год. Он может расти в условиях засухи и жары и на засоленных почвах.

Комари

Дощі вроді скінчились... Від них лишилися комари, які не дають спати... Цілу ніч лізуть в лице, а також іншими способами намагаються привернути вашу увагу, щоб ви дали їм поїсти...

Вже чебрець цвіте...

Вже цвіте чебрець, можна його збирати. Колись його обпився, тепер спробував - просто супер...

Нєправільниє оси

В мене оселилися якісь неправильні оси. Всі осині гнізда які я бачив - маленькі, а це величезне! Може то через дощі - вони не літали, а сиділи вдома і будували хату :)

Чорна смородина і ше трошки

Цього року чорна смородина добре вродила. Збираю крупні смачні плоди.

Папирівка вже майже достигла - яблука починають жовтіти. Агрус вже лопається - завтра буду збирати.

Щось останнім часом світло часто відключають...

Рай для пісателя

Так я тут живу класно для письменника - ніхто не заважає. Виходиш зранку на вулицю, сідаєш на сонечку з ноутбуком, чи навіть в дощ під навісом і пишеш...

самотність і страх

За 2 роки що я тут живу поки не відчував потреби в спілкуванні, тобто в оточенні, бо я ж не сиджу лише вдома. Сусіди думають що мені сумно і нудно, але як може бути нудно коли стільки всього можна зробити...

Але от деколи буває страшно, не те щоб чогось боявся - просто неприємно, коли ввечері (вночі) виходиш на вулицю і чуєш як за парканом десь бочку тягнуть, п’яні шляються... В мене світло допізна горить, а навколо темнота... Мене здалеку видно. Не лише ж метелики світлом приваблюються... а ще ввечері постійно шумлять поїзда і якщо в хаті вже на них не звертаю уваги, то коли виходжу на вулицю - відчуваю напряг - я нічого не чую, хтось можу підійти і не зауважу. В мене все має бути під контролем. От і звичку виробив коли виходжу вимикати за собою світло, звикати до темряви, виглядати, випускати вперед собаку і лише тоді виходити самому... Маньяк якийсь просто. :) Хоча кажуть - береженого Бог береже. Та все ж надоїло... Колись любив вечорами гуляти... Зараз більше в хаті сиджу. Просто район такий. Треба або в місті або подалі від нього.

Але такі думки рідко приходять - частіше насолоджуюсь відсутністю людей, цивілізації, шуму (окрім поїздів уночі), природою, співом птахів, зоряним небом... Зоряне небо це щось - я його так давно не бачив... Коли жив у місті лише деколи піднімав голову щоб подивитися на смужку між будинками. Та й то через світло його не було видно.

Селитися як на мене краще так щоб поруч були такі ж придурки як і ти сам.